Звуковий аналіз слова жаданий

Звуковий аналіз слова жаданий в українській мові:

	ж	а	д	а́	н	и	й		-1*
[	ж	а	д	а	н	и	й’	]	-2*
									-3*
	E	A	E	A	E	A	D1		-4*

правопис слів української мови

Слово жаданий: букв - 7, звуків - 7

1^* - букви.
2^* - звуки, транскрипція слова жаданий.
3^* - звукова схема (звукова модель) слова жаданий - дошкільнятам, 1 - 4 клас

- голосний звук;

- приголосний твердий звук;

- приголосний м'який звук;

пм

- приголосний пом'якшений звук;

4^* - правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова жаданий (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова жаданий дивись далі!

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова жаданий:

1. Жаданий
2. По складам: жа-да́-ний (3 склади; наголос на 2-му складі).
3. [ жада́ний’ ]
4.
ж [ ж ] - приголосний, дзвінкий парний, твердий непарний (правило E)
а [ а ] - голосний, ненаголошений (правило A)
д [ д ] - приголосний, дзвінкий парний, твердий парний (правило E)
а́ [ а́ ] - голосний, наголошений (правило A)
н [ н ] - приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E)
и [ и ] - голосний, ненаголошений (правило A)
й [ й’ ] - приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, м'який непарний (правило D1)
5. 7 букв - 7 звуків

або подивіться правопис слів української мови.

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

В українській мові 6 голосних звуків: [а], [е], [и], [і], [о], [у].
Для передавання на письмі шести голосних звуків використовують десять літер: а, е, и, і, о, у, я, ю, є, ї.
Букви Є, Ю, Я позначають два звуки [йе], [йу], [йа] у випадках, коли вони знаходяться:
- На початку слова
- У середині та в кінці слова після голосного звука
- Після апострофа
- Після м'якого знака
Ї завжди позначає два звуки [йі]

Приголосні звуки:

[б], [в], [г], [ґ], [д], [д’], [ж], [дж], [з], [з’], [дз], [дз’], [й], [к], [л], [л’], [м], [н], [н’], [п], [р], [р’], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ц], [ц’], [ч], [ш]

Приголосні м'які:
- [й] - завжди м'який;
- [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з'їси ці лини, дз, р» - якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
- Уподібнення за м’якістю:
  - тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з'їси ці лини», дз пом'якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  - cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] ("мавпа Буф") мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
Приголосні тверді:
- [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з'їси ці лини, дз, р» - якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
- Всі приголосні, окрім «Де ти з'їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] - якщо після них
  НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
Приголосні пом'якшені:
- [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] - якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
дж, дз
- ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] - якщо вони належать до кореня слова. (^*у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
щ
- завжди позначає два звуки [шч]
ь (м'який знак)
- м'який знак не є звуком, він позначає м'якість попереднього приголосного
Уподібнення за місцем і способом творення: Шиплячі й свистячі утворюють пари [ш] — [c], [с’]; [ч] — [ц], [ц’]; [ж] — [з], [з’]; [дж] — [дз], [дз’].
- Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
  Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
  - с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
  - з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
  - з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
  - з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
  - з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
  - з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
  - з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
- Шиплячі приголосні перед свистячими вимовляються як парні їм свистячі.
  Шиплячий + свистячий → свистячий + свистячий:
  - ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
  - ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
  - ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
  - ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
  - ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
  - ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
  - т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
  - т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
  - т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
  - т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
  - т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
    т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
Уподібнення за дзвінкістю: (глухий приголосний перед наступним дзвінким одзвінчується): просьба [проз’ба].
Глухий + дзвінкий → дзвінкий + дзвінкий.
В українській мові дзвінкий приголосний завжди впливає своєю дзвінкістю на попередній глухий і уподібнює його до себе: боротьба – [бород’ба], вокзал – [воґзал], кісьба –[к’із’ба], футбол – [фудбол], отже – [одже].
Уподібнення за глухістю:
- Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] ("кафе птах") засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
- Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
  легко – [лехко],
  вогко – [вохко],
  нігті – [н’іхт’і],
  кігті – [к’іхт’і],
  дігтяр – [д’іхт’ар],
  дьогтю – [д’охт’у],
  бігцем – [б’іхцем].
  Ці слова потрібно запам’ятати.
- Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно.
  У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

^* Подовження та подвоєння приголосних позначається двома крапками.

Правила поділу слова на склади в українській мові*

Поділ слів на склади

не довільний

Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні - дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний - обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

* С.О. Караман, О.В.Караман, М.Я. Плющ. Сучасна українська літературна мова. Навчальний посібник. Вища школа. - 2011, 560 с.