- А - Б - В - Г - Ґ - Д - Е - Є - Ж - З - И - І - Ї - Й - К - Л - М - Н - О - П - Р - С - Т - У - Ф - Х - Ц - Ч - Ш - Щ - Ю - Я -
- За - Зб - Зв - Зг - Зґ - Зд - Зе - Зє - Зж - Зз - Зи - Зі - Зй - Зк - Зл - Зм - Зн - Зо - Зп - Зр - Зс - Зу - Зц - Зч - Зш - Зщ - Зь - Зю - Зя - З' -

Правопис українських слів на літери ЗВ

зві́дуватися - (довідуватися) [діал.]
звізда́ - (зірка) [діал.]
звізда́р - (той хто займається ворожінням на планетах і зірках)
звізди́ни - (радянський обряд святкування на честь новонародженого) [іст.]
звіздоно́с - (той хто носить зірку під час колядування)
звій [розм.]
зві́льна - (повільно)
звільни́ти - (дати волю; очистити від чогось небажаного; зробити вільним незайнятим)
звільні́ти - (стати менш напруженим; послабшати) [розм.]
звільня́ти - (давати волю; робити вільним; позбавляти чогось обтяжливого)
зві́рений - (довірений)
зві́рення - (від: звірити 1)
зві́рик - (звіря) [діал.]
звірина́ - (звірі) [збірн.]
Звіри́нець - (місцевість)
зві́рити - (розказати відверто; довірити)
зві́ритися - (довіритися)
зві́рість [рідко]
зві́рний - (багатий на звірів) [розм.]
звіробі́й - (мисливець)
звіро́та - (звірі) [збірн.]
звір'я́ [рідко]
звіря́ння - (розкриття своїх думок планів тощо)
звіря́ти - (розказувати щось відверто; довіряти) [рідко]
звіря́тися - (розказувати відверто; довіряти) [рідко]
зві́сний [розм.]
зві́сно [розм.]
звітрі́ти [безос.]
зві́ятися [рідко]
звлада́ти [рідко]
зво́ди - (плітки; очна ставка) [діал.]
зво́дити [рідко]
зводі́й [розм.]
зво́дник - (звідник) [рідко]
зво́дня - (посередництво у любовних стосунках; плітка)
зво́ження [діал.]
зволочи́ти - (затягти кудись; затримати; уповільнити)
зволя́ти [рідко]
зво́мпити - (втратити самообладання; розгубитися) [діал.]
зво́нпити - (втратити самообладання; розгубитися) [діал.]
зво́рище - (звір)
зворохо́бити - (розхвилювати; збурити) [діал.]
зворохо́блений - (збурений) [діал.]
зворохо́блювати - (хвилювати) [діал.]
зворухо́бити - (розхвилювати; збурити) [діал.]
зворухо́блений - (збурений) [діал.]
зворухо́блювати - (хвилювати) [діал.]
звору́шений - (від: зворушити) [рідко]
зворуши́ти - (поворушити; зрушити) [рідко]
зворуши́тися - (зворухнутися) [рідко]
звук - (в музиці лінгвістиці)
1 2 3